Сольфе́джіо (італ. solfeggio від назви нот «соль» і «фа») — багатозначний музичний термін, що означає:
- навчальна дисципліна, призначена для розвитку слуху та музичної пам’яті. Включає сольфеджування (сольмізацію), музичний диктант, аналіз на слух;
- збірки вправ для одно- або поліголосного сольфеджування чи аналізу на слух;
- особливі вокальні вправи у розвиток голоси, звані також” вокалізами”;
Згідно з Енциклопедичним словником Брокгауза та Євфрона, сольфеджіо – початкові вокальні вправи в читанні нот без тексту. При співі мелодії сольфеджіо кожна її нота називається. Сольфеджіо як вправи розташовуються у збірнику з поступовим переходом від легших до важчих. Сольфеджіо пишуться у всіх мажорних та мінорних тональностях та у всіх ключах для різних голосів, як жіночих, так і чоловічих. Переважно пишуться сольфеджіо одноголосні, але бувають дво- і триголосні, мета яких полягає у привченні співати співати самостійно свою партію, не збиваючись внаслідок виконання решти інших голосів. У консерваторіях на сольфеджіо звертається особлива увага як на вірний спосіб розвитку слуху та здібності швидко та без помилок читати музичну нотацію.
Сольфеджіо в «Talant Production» – це можливість пізнати музичну грамоту з нуля: види мажору та мінору, тональності, ключі, тривалості, паузи, інтервали, акорди – поняття, що дозволяють спілкуватися з музикантами однією мовою; розвинути музичний слух та почуття ритму; вміння чути музику, не граючи на інструменті.
Заняття включають як теорію, так і практику.