Сольфеджіо/Теорія музики

Сольфеджіо (італ. Solfeggio від назви нот «соль» і «фа») – багатозначний музичний термін, що означає:

  • навчальну дисципліну, призначену для розвитку музичного слуху та музичної пам’яті, що включає сольфеджирювання (сольмизацію), музичний диктант, аналіз на слух;
  • збірники вправ для одно- або багатоголосого сольфеджіровання або аналізу;
  • сспеціальні вокальні вправи для розвитку голосу, звані також вокалізами;

Згідно Енциклопедичному словнику Брокгауза і Евфрона, сольфеджіо – початкові вокальні вправи в читанні нот без тексту. При співі мелодії сольфеджіо кожна її нота називається. Сольфеджіо як вправи розташовуються в збірнику з поступовим переходом від більш легких, до більш важких. Сольфеджіо пишуться в усіх мажорних і мінорних тональностях і у всіх ключах для різних голосів, як жіночих, так і чоловічих. Переважно пишуться сольфеджіо одноголосні, але бувають дво- і трьохголосні, мета яких полягає в привчанні співаючого співати самостійно свою партію, не збиваючись внаслідок виконання інших партій іншими голосами. У консерваторіях на сольфеджіо звертається особлива увага, як на найвірніший спосіб розвитку слуху і здатності швидко і без помилок читати музичну нотацію

Сольфеджіо в «Talant Production» – це можливість пізнати музичну грамоту з нуля: види мажору і мінору, тональності, ключі, тривалості, паузи, інтервали, акорди – поняття, які дозволяють спілкуватися з музикантами на одній мові; розвинути музичний слух і почуття ритму; вміння чути музика, не граючи на інструменті.

Заняття включають в себе, як теорію, так і практику.